Станіслав Гордон розповів, як стати чемпіоном світу з історичного фехтування

Сьогодні історичний середньовічний бій — офіційно визнаний вид спорту в Україні. Існує федерація, до якої входять десятки команд і збірна країни. Однак ще 12 років тому про історичне фехтування в нашій країні не знав практично ніхто. Один із популяризаторів цього руху в Україні, запорожець Станіслав Гордон, розповів про свої перші кроки в цій справі, які стали і першими кроками цілого виду спорту.

Історичне фехтування. Фото: із особистого архіву Станіслава Гордона

Станіслав протягом 9 років, з 2006 по 2015 рік, займався історичним фехтуванням як спортсмен. Важка комплексна травма змусила його на час стати тренером, суддею і організатором. Про своє минуле, сьогодення та майбутнє в улюбленому виді спорту Станіслав розповів в інтерв'ю.

Лицарі XXI століття: як популяризувати спорт, яким не займався практично ніхто?

Історичний середньовічний бій Станіслав вибрав майже випадково. Справа в тому, розповідає спортсмен, що його власна вага накладала значні обмеження на вибір виду спорту, яким він може займатися. Однак він точно знав, що це має бути саме повноконтактне єдиноборство. Тоді, в 2006 році, з вагою до 76 кг, єдиним варіантом, який підходив Станіславу, виявилося середньовічне фехтування. Бої в рамках цього виду спорту дозволяють спортсменам брати участь в групових боях і мати різні габарити.

За 9 років активних занять Станіслав взяв участь у великій кількості змагань — приблизно по 20-30 турнірів на рік, кожен з яких включає в себе не менше 20 поєдинків. Це були як місцеві українські змагання — регіональні і національні, так і міжнародні турніри. За цей час Станіслав зібрав і не мало нагород. У 2010 році здобув чемпіонство України в категорії бій "5 на 5", посів третє місце в номінації "баклер-меч" на Чемпіонаті України і на "Кубку Бессарабії". Всього в досягненнях атлета — понад 50 грамот і призових місць. Із 2010 року Станіслав є капітаном запорізького відділення збірної команди "Бастіон альянс ДЗХ", учасники якої представляють Дніпро, Запоріжжя, Харків, Київ та Луганськ.

Секрет тренерського успіху

У 2015 році Станіслав отримав серйозні травми спини та коліна на змаганнях в Литві і на час перестав брати участь в боях, проте зв'язку з улюбленою справою не втрачає. Спортсмен зосередився на тренерській, організаторській та суддівській діяльності. Станіслав продовжує бути капітаном своєї команди "Бастіон ДЗХ", організовує і проводить змагання в Україні, а також судить поєдинки в інших країнах світу. Так, Станіслав був головним організатором і суддею відбіркового етапу до збірної команди України — "Сталеві пороги" в 2011 році.

Команда Станіслава ось уже 10 років поспіль щорічно займає призові місця на Чемпіонаті України. З них 8 разів "Бастіон" посідав перше місце. Секрет успіху простий, зазначає Станіслав. Криється він у важкій і кропіткій роботі. Під час підготовки до чемпіонату світу проводиться, як правило, 7-8 тренувань на тиждень. Їх кількість залежить від номінації — якщо це групові бої, то додаються тактичні тренування. Суть методики Станіслава — в комбінуванні правильного харчування, режиму дня і тренувань. Унікальною для кожного окремого спортсмена.

У командних тренуваннях доводиться проявляти більше творчості, розповідає Гордон. Контролюючи цей процес, необхідно прописувати і постійно вдосконалювати вправи, в залежності від рівня готовності спортсменів і найближчих цілей.

Для групових боїв використовували також унікальну тактику — поєднання розстановок з інших видів спорту.

У планах Станіслава — повернення в історичне фехтування як спортсмена. В очікуванні ж повернення на поле бою, спортсмен має намір продовжувати вести вою рідну запорізьку команду, зокрема, готувати до участі в чемпіонаті світу "Битві націй" у 2020 році. Крім того, подумує про те, щоб відкрити дитячу навчальну групу на м'якій амуніції, а також зафіксувати свій досвід на Youtube-каналі. Спортсмен планує написати методичку по тренуваннях і тактик історичного фехтування, а також інструкціями щодо правильного харчування. Акцент всіх методик, уточнює Станіслав, буде на безпеці. Особистий досвід спортсмена показує, що в таких травмонебезпечних видах спорту, головне — саме безпека.